Історія Церкви братської

Церква братська – одна з християнських церков, що сповідує основні давньохристиянські символи віри. Своє походження, як і вся християнська церква, вона має в Бозі. Бог Отець кличе її, Бог Син помирає за неї, а Бог Дух Святий веде її і освячує.

Церква братська – молода гілочка на історичному стовбурі християнства, з корінням в апостольській традиції. Церква стоїть на Євангелії, на доброму звіснні про Бога, Який прийшов, щоб служити і віддати своє життя за наше. З погляду церковної історії та богословських акцентів ми належимо до реформаційних та євангельських церков. Це означає, що ми посилаємося на біблійну Євангелію Ісуса Христа як на єдину і ключову основу та критерій живої віри і благочестивого життя.

За сто років до світової Реформації в Німеччині (М. Лютер) і Швейцарії (У. Цвінглі та Ж. Кальвін) виникла Реформація в Чехії (Я. Гус, 1415). За Реформацією стояло прагнення повернути церкву до біблійної Євангелії. Ідеї Реформації, попри сильну контрреформацію, зберігалися. Доказом цього є й виникнення Чеської єдності братів у 1457 році. Їхнім останнім єпископом був Ян Амос Коменський (1627-1672). Переслідування вигнало Єдність братів з Австро-Угорщини, і вона знайшла пристановище в Саксонії. Там «Моравські брати» розквітли. Вони випередили свій час, особливо у закордонній місії. Були сучасними піонерами-місіонерами. Несли Євангелію туди, де про Боже спасіння досі не чули.

У їхній материнській країні, Чеському королівстві, становище церкви було набагато гіршим. Толерантний патент імператора Йосифа II 1781 року приніс бодай обмежені свободи для лютеран і кальвіністів на території Австрійської монархії. Проте наступний період був періодом поступового занепаду віри. Протестантські церкви, позначені століттями сильної контрреформації, втрачали свій запал і ставали дедалі формальнішими. Відновлення віри принесли лише пробудженські рухи XIX століття.

Щоб зрозуміти історію Церкви братської, потрібно пізнати її попередницю – Вільну реформатську церкву (Svobodná církev reformovaná). Вона виникла на чеській території в 1880 році, і до неї приходили люди, чиє життя було помітно змінене Євангелією, які хотіли, щоб Святе Письмо було остаточним і достатнім авторитетом їхнього життя, і які хотіли поширювати звістку про Бога-Спасителя далі. Церква швидко поширилася і на Словаччину.

За Першої Чехословацької республіки з’явилася й нова назва – Jednota českobratská (Чесько-братська єдність), що відсилала до традиції Єдності братів. У цей період церква зростала, а церковні збори множилися і в Словаччині. Історичною цікавинкою може бути той факт, що після утворення ЧСР у 1919 році духовним радником і сповідником першого президента Т. Г. Масарика став проповідник Церкви братської Франтішек Урбанек.

Оскільки церква зростала по обидва боки річки Морави, у 1967 році вона змінила назву на Церква братська, під якою наша церква діє й донині.